Паркетні підлоги: чому тільки їх намагалися класти в радянських квартирах
Згадуючи радянські фільми, варто звернути увагу на одну важливу деталь. У багатоповерхівках, що там показані, можна побачити паркетні підлоги. Звідси хороше питання, чи так було насправді? А ще, якщо так, то чому саме паркет будівельники Союзу вважали за краще класти в житлових будинках.
З чого все починалося
Спочатку паркет був таким
Підлогове покриття, яке сьогодні відомо всім як «паркет», прийшло до нас із середньовічної Європи. Там перший паркет з'явився ще в XIII столітті і, як нескладно здогадатися, був прерогативою виключно дорогих, розкішних будинків. До Росії паркет потрапив приблизно через три століття. Перші «цеглинки» робилися з дуба і з'явилися в будинках знатних людей, а також у храмах. Викладали паркет переважно «ялинкою». Щілини між брусками перемащували смолою з вапном.
Мистецтво виробництва і укладання паркету в Російській імперії зростало. Згодом з'явилися навіть цілі майстерні, які його виробляли й стелили. Це й справді схоже на мистецтво, адже потрібно було досягти гармонії малюнка підлоги з іншими елементами інтер'єру. Згодом для виробництва «цеглинок» стали використовувати не тільки дуб, але також ясен, грушу, бук.
Часи змінюються
Потім його зробили дешевше
Усе змінилося після того, як прийшла радянська влада. Паркет просто почали ширше використовувати в будівельній справі, в тому числі при зведенні будинків для звичайних громадян. Особливо широко паркет використовувався при будівництві «сталінок» і перших «хрущовок». Спочатку будівельники викладали паркет тією ж «ялинкою», як і за царських часів, проте потім прийшла ідея спростити процес і викладати малюнок прямокутниками — для здешевлення обробки і прискорення робіт.
Згодом радянська промисловість піде ще далі. Для скорочення витрат паркет формуватимуть квадратами прямо на заводі, а на будівництва стануть поставляти вже готові пластини.
Так чому ж не лінолеум?
Просто виробництво паркету було дешевим
Оздоблювання радянських квартир паркетом тривало до початку 1980-х років. Робилося це, незважаючи на те, що в країні були й більш дешеві ДВП і лінолеум. Насправді секрету ніякого немає. І справа зовсім не в «доброті» й «щедрості», а в тому, що масове виробництво більш дешевих матеріалів не було настільки масштабним, щоб задовольнити потреби швидко зростаючого будівельного сектора. При цьому, виробництво паркету в країні просто розвивалося по накатаній. Для кращого розуміння питання варто підкреслити, що вже в 1914 році в Росії було 85 паркетних підприємств.
До того ж, щитової паркет, який робили на заводах СРСР, також був вельми дешевим покриттям. Робили його, в тому числі, і з виробничих відходів.
04.11.2018